Новини

Казка про мамине благословення

8 жовтня у Тернопільському академічному обласному театрі актора і ляльки чергова прем’єра. Для постановки народної казки «Василина» запросили режисера заслужену артистку АРК Оксану Дмитрієву та художницю Наталю Денисову з Харківського театру ляльок. Це перша співпраця тернопільських лялькарів з цим творчим тандемом у лиці двох талановитих жінок. Часу для роботи над виставою було дуже обмаль – лише два тижні, проте коли всі знаходять спільну мову та працюють злагоджено, у результаті з’являється вистава, яка займає достойне місце у репертуарі театру та у серцях глядачів.

«Був собі купець та була у нього жінка, та була у них донечка Василина…» - так розпочинається історія про силу маминого благословення, яка буде цікава для дітей і дорослих. Неосяжна могутність – мамина любов, яка навіть після смерті супроводжує дитину, допомагаючи їй у скрутну хвилину. Помираючи, мати Василини залишає їй лялечку, як символ свого благословення, та говорить завжди тримати її при собі і нікому не показувати, а коли спіткає якесь горе, нагодувати і запитати поради. Нелегке життя настало для Василини після того, як батько одружився вдруге – мачуха і її дві дочки морили всілякою роботою, проте не знали вони, що дівчина захищена. Отож ні мачуха, ні її діти, ані зла Баба Яга не подолають цю могутню силу маминого благословення.

Нова постановка пронизана народним духом, наповнена предметами побуту, які використовувалися понад сто років тому: прялки, веретена, лампади, чесало, рубай, рядно – усе це справжнє, автентичне. Велика подяка за це художньому керівнику театру заслуженому діячу мистецтв України Івану Шелепу, який надав більшість цих цінних речей з особистого сімейного архіву. Для виготовлення ляльок художниця Наталя Денисова також використала народні прийоми. Головні ляльки-персонажі зроблені у стилі мотанок, коників створювали за старовинною гуцульською методикою, схожою до ліпки відомих усім сирних великодніх скакунів, ляльки-обереги виготовляли з сіна, очерету, та польових квітів, кожна з яких має особливе значення: материнка є символом материнської любові, волошки – людяності, деревій – символ нескореності, звіробій і полин захищають від злих чарів та всіляких напастей і нечистої сили. Декорації, ляльки, костюми акторів, музичний супровід, танці, народні обряди, тонка режисерська робота – усе це в поєднанні заворожує та переносить в інший світ – світ української народної казки.