Новини

«Роби те, для чого народжений»

60 років тому серед спекотного літа в мальовничому містечку Заліщиках одна шанована родина поповнилася – на світ з’явилася дитина, хлопчик. Він лишень зробив свій перший подих, а материнське серце вже знало – син народжений для чогось високого.

Іванко ріс, оточений любов’ю, в атмосфері добра та взаємоповаги. Від матері й батька – Ганни Іванівни та Василя Семеновича Шелепів змалечку перейняв любов до театру. Тож, чи могла доля обрати інший шлях для юного прихильника Мельпомени? Ні. Однозначно, Він народжений для театру. Підлітком судилося іти слідами батька, який понад 30 років присвятив себе Заліщицькому народному театру. А почалося все з театральних гуртків, а саме, з лялькового, далі була проміжна роль у фільмі «Багряні береги» з І. Гаврилюком, зйомки якого проходили у рідних Заліщиках.

Ось вже й пролунав останній дзвоник, атестат про закінчення загальноосвітньої середньої школи в руках, прийшов час здобувати вищу освіту. Сивочолий Мудрець – Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого радо зустрів новоспеченого талановитого студента. Роки навчання забезпечили багаж професійних навиків та знань, розвинули та підкреслили вроджений хист. А далі – служба у прикордонних військах. Замість акторського костюма – форма, замість хореографії – марширування, замість сцени – плац. Армія загартувала характер, в майбутньому це неабияк пригодилося.

Пролунав третій дзвінок, вихід на сцену Тернопільського драматичного театру, оплески глядачів – саме тут розпочалася акторська кар’єра та пропрацювати тут судилося невеликий відрізок часу. Любов, проявлений неабиякий інтерес до мистецтва та організаторські здібності привели Івана Шелепа у, тоді ще, Тернопільський обласний театр ляльок. У 1988 році охоче погоджується стати заступником директора. З цього часу, не покладаючи рук, з усією відданістю, на благо свого улюбленого театру працює Іван Васильович. З 1997 року очолює театр, стає його художнім керівником. Ось воно – місце сили! Відтоді, впевненими кроками, рік за роком театр ляльок оновлюється, розвивається, йде «в ногу» з сучасністю та є одним із кращих в країні. Як справжній господар, директор-художній керівник дбає про добробут творчого дому – від фінансово-господарської діяльності, репертуарної політики до найменших дрібниць. І саме під керівництвом Івана Шелепа важливою подією для колективу стає 2006 рік - театр отримує статус академічного за вагомий внесок у розвиток українського мистецтва та високу театральну майстерність.

Є місця сили, а є люди сили, які йдуть разом душа в душу, ділячи радість і сум, злети і падіння, які завжди поруч та готові підтримати. Для Івана Васильовича – це дружина Ольга Михайлівна, яка усім серцем та душею вболіває за театр, адже працює тут головним адміністратором. Ця творча, щира та відкрита жінка є міцною опорою та надійним тилом для свого чоловіка. Справжньою гордістю для батька є донька Тетяна та зять Максим, син Сергій і невістка Віра, а двійко маленьких внучат Данусик і Маркусик є найбільшим натхненням для дідуся.

Коли людина робить те, для чого народжена, вона обов’язково досягне успіху. Високі державні нагороди є підтвердженням цього. У 2011 році Іванові Шелепу за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 15-ї річниці Конституції України присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», а у 2015 – указом Президента України нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Сьогодні Івану Васильовичу – 60! Славний ювілей! Колектив завжди захоплювався Вашим оптимізмом, наполегливістю, вмінням долати труднощі і досягати бажаного результату! І, при цьому, Ви завжди були і залишаєтеся відкритою, доброзичливою, чуйною людиною, до якої тягнуться люди. Ви знаходите спільну мову з рідними, близькими і підлеглими, незалежно від їх віку і положення. Ви молоді серцем і душею, і це – прекрасно! Бажаємо вам міцного здоров’я, сили та наснаги у роботі, сімейного затишку вдома, Божого благословення, досягати нових висот, а головне – Перемоги та мирного неба!