Він завжди усміхнений, запальний та непосидючий. Енергії цього вусаня з глибоким блакитним поглядом позаздрить кожен. У свої 65 років він віртуозно грає по кілька вистав на день, зі швидкістю вітру проноситься коридорами та поверхами театру, встигає закарбувати на «плівку» визначні моменти та ще й знаходить час подивитися улюблений біатлон. Мова про заслуженого артиста України Тараса Іванківа.
Народився Тарас у м. Копичинці Тернопільської області, де відкрив для себе театр і почав мріяти стати актором. Згодом вступив до Дніпропетровського театрального училища і здобув освіту актора-лялькаря. З 1982 року працює у Тернопільському театрі ляльок. Важко перерахувати усі ролі зіграні артистом за сорок два роки, адже їх було більше ста. Можливо в цьому і є таємниця «вічної молодості» артиста? Вкладаючи частинку себе у кожного казкового персонажа, вони натомість віддавали йому свою силу. Скажете, що в реальному житті такого не буває? В реальному – ні, а от в світі театру ляльок усе можливо. Відкинувши фантастичні припущення, можна зробити реалістичний висновок – коли у твоєму серці живе велика любов до справи, яку ти робиш, коли відчуваєш усією душею, що ти на своєму місці, то це наповнює тебе та заряджає на фізичному рівні.
Театр – це не робота, це стиль життя, я б навіть сказав ДІАГНОЗ, а театр ляльок для мене – це невиліковний ДІАГНОЗ. Понад сорок років я з задоволенням «хворію» ляльками, - так про своє покликання говорить сам Тарас Іванків.
Окрім гри на сцені, у ювіляра є ще одна пристрасть – мистецтво фотографії. В архіві театру зберігаються тисячі світлин його авторства. Об’єктив його камери зазирав в очі чи не кожному, хто працював у театрі ляльок, підглядав за тими, хто приходив дивитися вистави та тими, хто створював їх.
Колектив театру на чолі з директором-художнім керівником Іваном Шелепом щиро вітає ювіляра і бажає міцного здоров'я, особистого щастя, невичерпної енергії, творчого натхнення, душевного спокою, мирного неба та ще довго-предовго «хворіти» ляльками.