Новини

Вітаємо Ювіляра!

Ветеран Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки актор Володимир Іванович Криса відзначає свій 60-річний ювілей. За цей час прожив більше ста життів – сценічних.

Народився Володимир Іванович 24 лютого 1958 року у Тернополі. Шлях акторства обрав свідомо. З дитинства знав, що буде на сцені. Маючи непогані вокальні дані, роздумував: бути співаком чи служити Мельпомені. Спочатку збирався вступати в музучилище, оскільки закінчив школу по баяну, проте у долі був свій сценарій. Після закінчення Тернопільської загальноосвітньої школи №11 Володимир здобував освіту в Теребовлянському культурно-освітньому училищі за спеціальністю «режисер самодіяльного театру». Коли талановитий юнак отримує диплом, на прослуховування його запрошує перший директор театру ляльок Юліан Георгійович Кройтор. Так, з 16 травня 1980 року і до сьогодні Володимир Криса втілює у життя найрізноманітніші образи на сцені театру ляльок.

Акторські роботи ювіляра позначені особистою індивідуальністю, у кожному характері персонажа, який втілює актор, відчутна сценічна майстерність. У 80-90 роках минулого століття артист підкорив серця багатьох глядачів, виконуючи ролі: Омара і Принца у спектаклі «Русалонька» (Н. Гернет за Г.Х. Андерсеном), Царя Оха і Батька у виставі «Лісовий цар Ох» (О. Олесь), Мисливця і Вовка у постановці «Ще раз про Червону Шапочку» (С. Єфремов, С. Коган), Короля і Принца - «Дикі лебеді» (І. Заграєвська за Г.Х. Андерсеном). Володимиру Івановичу властивий тонкий психологізм у розробці образу. Актора цікавлять гострохарактерні ролі, що дозволяють творчу імпровізацію, зокрема: король Індрик у виставі «Палаючі вітрила» (Л. Браусевич), Ганс у постановці «Пугало» (Н. Шейко-Медведєвої), Швондер – «Собаче серце» (за М. Булгаковим), Степан – «Шукай вітру в полі» (В. Лівшиць), Аладін – «Чарівна лампа Аладіна» (Н. Гернет), Тато Ведмідь – «Ведмежатко Рім-тім-ті» (Я. Вільковський), Степан-царевич – «Царівна жаба» (Н. Гернет), Чужинець – «Чарівний перстень» (В. Лісовий), Розбійник – «Айболить проти Бармалея» (В. Коростильов) та багато інших.

Окрім гри на сцені, у актора є ще одна пристрасть – риболовля. З неабияким захопленням Володимир Іванович розповідає про своє хобі. Каже, що у кожного рибалки є свої секрети, якими ділитися не прийнято. Найбільший улов – 7-ми кілограмова риба. А ще цікавиться спортом, адже колись і сам був завзятим спортсменом. Займався легкою атлетикою, футболом, боксом, боротьбою.

Справжньою радістю та гордістю для Володимира Криси є його донька Софія та онук Захарчик.

«Свою донечку Софієчку я дуже люблю, мені подобається її доброта, вона виросла хорошою дитиною. Внучок Захарчик щодня мене дивує – розумний, балакучий, кмітливий, а словниковий запас такий – позаздрить кожен. Я б дуже хотів щоб онук став актором, бачу, йому це подобається, і задатки є. Тож думаю, будемо розвивати його в цьому напрямку, і я зможу допомогти, адже досвід немаленький. Я надіюсь, проте вибір за ним», – з очима сповненими щастя ділиться люблячий тато та дідусь.

У майбутньому свій театр Володимир Криса бачить сучасним, модернізованим, з виставами різнопланового характеру, які б змушували глядачів мислити, переконаний, що під керівництвом художнього керівника заслуженого діяча мистецтв України Івана Васильовича Шелепа та головного режисера заслуженого артиста України Володимира Михайловича Лісового театр і надалі продовжить своє успішне існування. Мріє зіграти у постановці для дорослих, відчуває, що творчий ентузіазм та сили ще є.

Колектив театру актора і ляльки щиро вітає Володимира Івановича Крису з ювілеєм. 60 років — це не лише досвід і роки, але ще і повага, заслуги і мудрість. Колеги щиро бажають імениннику в повному здоров’ї і з оптимізмом продовжувати свій шлях, пишатися прожитими роками і досягнутими успіхами, дорожити близькими, які зігрівають серце своєю любов’ю.