Новини

Юліану Георгійовичу Кройтору – 90 років!

Знаному громадському і культурному діячу, публіцисту, заслуженому працівнику культури України, члену Спілки театральних діячів України, засновнику і першому директору Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки Юліану Георгійовичу Кройтору – 90 років!

Народився майбутній культурно-освітній діяч 12 січня 1930 року в Чернівцях у сім’ї робітника. Батько – Георгій Федорович працював у психоневрологічній лікарні механіком-водопровідником, мати – Ванда Дмитрівна не могла працювати через погане здоров’я. Батьки виховували сина чесним, добрим, цілеспрямованим, прививали усі найкращі людські якості.

Юліан ріс здібним, розумним, талановитим хлопчиком. Після закінчення початкової школи вступив до румунського ліцею. Ось як про цей період згадує сам ювіляр: «…кожен учень мав нашивку на формі з ініціалами. Це змушувало пристойно поводитись у громадських місцях. Закінчив ІІІ курс навчання у 1944 році, коли Буковину саме визволили від німецької окупації. Тринадцятирічним залишився без материнської ласки, а батька згодом перевели на інвалідність. Достатки в сім’ї стали мізерні. Я змушений був залишити навчання в 10 класі й влаштувався на роботу». Працював у чернівецькій бібліотеці, у вільний час займався в театральній студії, на громадських засадах сформував драматичний гурток та здійснив кілька постановок. Вже тоді юнак проявив неабиякі організаторські здібності, тож молодий перспективний хлопець прийняв рішення продовжити фахове навчання у Теребовлянському технікумі підготовки культурно-освітніх працівників.

Студентське життя було нелегким, проте цікавим та різноманітним. Навчання, футбол, сцена, книги, навчальна практика – незабутні миті. «Приїхали ми в обласний центр. А де ж ночувати? Вирішили розмістити нас в одній із кімнат зруйнованого будинку теперішньої облфілармонії. Застелили підлогу соломою, дали якусь верету, аби накритись, тож ми вважали, що влаштувалися відмінно. Це ж була молодість!» – ділиться юнацькими спогадами Юліан Георгійович.

А час біжить… Ось вже й диплом в руках. Кройтор Юліан Георгійович – методист-організатор клубної роботи. Вже й робота зачекалась, молодому спеціалісту запропонували посаду завідуючого відділом культурно-освітньої роботи при Мельниці-Подільському райвиконкомі. Тут зустрів і своє кохання – Наталю. Дружина стала надійним тилом для свого чоловіка, підтримкою та опорою. Згодом Бог ощасливив подружжя донечкою Іринкою.

У 1960 році відомого та досвідченого Юліана Георгійовича призначають директором Тернопільського міського Будинку культури та ансамблю танцю «Надзбручанка» при Тернопільській обласній філармонії, з 1961 року - директор обласного Будинку народної творчості. Далі було заочне навчання у Ленінградській вищій профспілковій школі. Паралельно Юліан Кройтор був організатором та режисером перших на Тернопільщині свят пісні, музики і танцю, творчих звітів, масових культурно-мистецьких заходів. «Тернопільщина була справжнім джерелом талантів. Кожен район мав свої самобутні колективи», - ділиться професійною думкою ювіляр.

Роки ідуть… Життєва стежина приводить Юліана на посаду заступника начальника обласного управління культури. Робота вирує. Чи існує ще така людина, яка бачила у своєму житті стільки концертів, різноманітних виступів, творчих людей, як Юліан Георгійович? Мабуть, ні. А він ще й пам’ятає кожен колектив, ансамбль, вокалістів, художніх керівників, адже це була не просто робота, це - велика частина самого Юліана Георгійовича.

1980 року розпочинається нова значуща сторінка життя культурного діяча. «Обласна рада прийняла рішення «Про відкриття в Тернополі обласного театру ляльок». Мені доручили очолити майбутній театр. Починати довелося з нуля, бути організатором-директором», - пригадує пан Юліан. Це – не випадковий вибір і не збіг обставин, адже більш компетентної людини, ніж Юліан Георгійович, як з мистецького, так і з організаторського боку, в області було не знайти. На той час він був куратором мистецьких закладів, мав більше двадцяти років досвіду роботи в культурі. Неабиякий виклик долі – створити театр, та Юліан Георгійович з відповідальністю і притаманною йому енергією, взявся до справи. Було витрачено чимало сил, терпіння, ентузіазму задля того, щоб у Тернополі з’явився заклад, де цілими сім’ями могли б проводити дозвілля.

Перший театральний сезон, перша прем’єра, перший глядач, успіх, визнання, крок за кроком театр ляльок розвивався, оновлювався, творчо зростав, став таким яким ми бачимо його зараз - одним із кращих театрів України. У цьому колосальна заслуга Юліана Георгійовича, бо саме він заклав міцний фундамент та збудував будинок, у якому живе казка – у прямому та алегоричному значеннях.

1997 року театральна сім’я провела Юрія Георгійовича (саме так називали працівники свого директора) на заслужений відпочинок. Однак працелюб від маківки до кінчиків пальців не довго залишився без роботи – з 1998 року приступив на посаду режисера в обласну філармонію, де працював більше шести років. Мельпомена знову запрошує Юліана Георгійовича у свої володіння, тож з 2004 року у театрі актора і ляльки став помічником режисера. Не зважаючи на свій поважний вік, він активно приступив до роботи. Його життєвий досвід і професійні поради допомагали всьому творчому колективу. Проводжала 80-річного ювіляра на відпочинок уся театральна родина зі сльозами на очах, квітами та щирими словами подяки.

А час невпинний… Ось уже нашому дорогому Юрію Георгійовичу – 90 років! Поважний ювілей, визначна життєва дата, вік подарований Господом.

Наш колектив на чолі з директором-художнім керівником заслуженим діячем мистецтв України Іваном Шелепом вітає Вас зі славним святом. Бажаємо Вам довгих років життя, оптимізму, бадьорості духу, щастя всій родині. Ваш вклад в культуру нашого краю неоціненний. Щиро дякуємо за невтомну працю, мудрість, витримку, за те, що усім серцем та душею вболіваєте за свій рідний театр ляльок та залишаєтесь його вірним шанувальником до сьогодні!