Новини

Вічная пам'ять

Сумна звістка сколихнула нашу театральну родину. 15 січня відійшов у вічність перший директор Тернопільського театру ляльок, громадський і культурний діяч, публіцист, заслужений працівник культури України, член Спілки театральних діячів України, почесний громадянин міста Тернополя – Юліан Георгійович Кройтор. Пам’ять про добру, талановиту, працелюбну, щиру людину назавжди залишиться у наших серцях. Низький уклін за створений Дім казки. Ваше життя має гідне продовження.

Народився культурно-освітній діяч 12 січня 1930 року в Чернівцях у сім’ї робітника. Батько – Георгій Федорович працював у психоневрологічній лікарні механіком-водопровідником, мати – Ванда Дмитрівна не могла працювати через погане здоров’я. Батьки виховували сина чесним, добрим, цілеспрямованим, прививали усі найкращі людські якості.

Юліан був здібним, розумним, талановитим хлопчиком. Після закінчення початкової школи вчився у румунському ліцеї. Ось як він згадував про цей період: «…кожен учень мав нашивку на формі з ініціалами. Це змушувало пристойно поводитись у громадських місцях. Закінчив ІІІ курс навчання у 1944 році, коли Буковину саме визволили від німецької окупації. Тринадцятирічним залишився без материнської ласки, а батька згодом перевели на інвалідність. Достатки в сім’ї стали мізерні. Я змушений був залишити навчання в 10 класі й влаштувався на роботу».

Працював у чернівецькій бібліотеці, у вільний час займався в театральній студії, на громадських засадах сформував драматичний гурток та здійснив кілька постановок. Вже тоді проявляв неабиякі організаторські здібності, тож прийняв рішення продовжити фахове навчання у Теребовлянському технікумі підготовки культурно-освітніх працівників.

Студентське життя було нелегким, проте цікавим та різноманітним. Навчання, футбол, сцена, книги, навчальна практика – незабутні миті. «Приїхали ми в обласний центр. А де ж ночувати? Вирішили розмістити нас в одній із кімнат зруйнованого будинку теперішньої облфілармонії. Застелили підлогу соломою, дали якусь верету, аби накритись, тож ми вважали, що влаштувалися відмінно. Це ж була молодість!» – ділився юнацькими спогадами Юліан Георгійович.

А час невпинний… Ось вже й диплом в руках. Кройтор Юліан Георгійович – методист-організатор клубної роботи. Молодому спеціалісту запропонували посаду завідуючого відділом культурно-освітньої роботи при Мельниці-Подільському райвиконкомі. Тут зустрів і своє кохання – Наталю. Дружина стала надійним тилом для свого чоловіка, підтримкою та опорою. Згодом Бог ощасливив подружжя донечкою Іринкою.

У 1960 році відомого та досвідченого Юліана Георгійовича призначають директором Тернопільського міського Будинку культури та ансамблю танцю «Надзбручанка» при Тернопільській обласній філармонії, з 1961 року – був директором обласного Будинку народної творчості. Паралельно Юліан Кройтор був організатором та режисером перших на Тернопільщині свят пісні, музики і танцю, творчих звітів, масових культурно-мистецьких заходів. «Тернопільщина була справжнім джерелом талантів. Кожен район мав свої самобутні колективи», - ділився професійною думкою Юліан Георгійович.

Роки минали… Життєва стежина привела Юліана на посаду заступника начальника обласного управління культури. Чи була ще така людина, яка бачила у своєму житті стільки концертів, різноманітних виступів, творчих людей, як Юліан Георгійович? Мабуть, ні. А він ще й пам’ятав кожен колектив, ансамбль, вокалістів, художніх керівників, адже для нього це була не просто робота, це - велика частина самого Юліана Георгійовича.

1980 року розпочалася нова значуща сторінка життя культурного діяча. «Обласна рада прийняла рішення «Про відкриття в Тернополі обласного театру ляльок». Мені доручили очолити майбутній театр. Починати довелося з нуля, бути організатором-директором», - пригадував пан Юліан. Це – не випадковий вибір і не збіг обставин, адже більш компетентної людини, ніж Юліан Георгійович, як з мистецького, так і з організаторського боку, в області було не знайти. На той час він був куратором мистецьких закладів, мав більше двадцяти років досвіду роботи в культурі. Неабиякий виклик долі – створити театр, та Юліан Георгійович з відповідальністю і притаманною йому енергією, взявся до справи. Було витрачено чимало сил, терпіння, ентузіазму задля того, щоб у Тернополі з’явився заклад, де цілими сім’ями могли б проводити дозвілля.

Перший театральний сезон, перша прем’єра, перший глядач, успіх, визнання, крок за кроком театр ляльок розвивався, оновлювався, творчо зростав, став таким яким ми бачимо його зараз - одним із кращих театрів України. Юліан Георгійович першим в Україні повернув дітям Миколая. Саме Тернопільський театр ляльок розпочав показ святкових дійств про Чудотворця. Він заклав міцний фундамент та збудував дім, у якому живе казка – у прямому та алегоричному значеннях.

1997 року театральна сім’я провела Юрія Георгійовича (саме так називали працівники свого директора) на заслужений відпочинок. Однак працелюб від маківки до кінчиків пальців не довго залишився без роботи – з 1998 року приступив на посаду режисера в обласну філармонію, де працював більше шести років. Мельпомена знову запрошує Юліана Георгійовича у свої володіння, тож з 2004 року у театрі актора і ляльки був помічником режисера. Не зважаючи на свій поважний вік, активно приступив до роботи. Його життєвий досвід і професійні поради допомагали всьому творчому колективу.

Розділяємо сум втрати та висловлюємо щирі співчуття рідним. Нехай світла пам’ять про померлого назавжди залишиться в серцях близьких та знайомих, а Бог подарує йому вічне життя та спокій.