Новини

Добрі справи для Святого Миколая

Нарешті! Довгоочікувана вистава «Добрі справи для Святого Миколая» завітала до тернопільських дітлахів. Схоже на те, що тут не обійшлося без доброзичливого Святого Миколая, адже в кого в кого, а в нього особливий пієтет до Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки упродовж останніх… сорока років. Саме стільки літ виповнилося цьогоріч згаданому відомому театрові.

Одна справа складати іспити в школі або деінде, і зовсім інша… складати іспити доброчесності. Насправді, кожний дорослий час від часу опиняється у складній життєвій ситуації, коли доводиться вибирати між білим і… не зовсім білим. А щодо дітлахів, то тут вже окрема історія. Та, мабуть, не всі достеменно знають, що напередодні таємничої і чарівної ночі – Дня Святого Миколая іспити складають не лише Янголята, а й… ну, протилежні їм, себто – чортенята (тьху, навіть ручка відмовляється писати це не ангельське словечко). У центрі захоплюючого сюжету дві паралелі. Іншими словами: світле і темне, боротьба світлих і темних сил на прикладі звичайнісіньких діток – братика і сестрички. Даринка та Іванко з нетерпінням чекають на свято Миколая. Так само на нього чекають маленьке Янголятко і чортеня. Останнє вже сто років сидить у першому класі, мріючи стати бакалавром… бісових наук. Для того, щоб стати великим Ангелом, Янголяті потрібно здійснити три добрі справи. Чортеняті ж, навпаки – чим більше шкоди, тим більше шансів у просуванні «чорних» наук…

Нема змісту переповідати згадану казкову історію, її треба споглядати. Вона надзвичайно повчальна і пізнавальна. Це добра нагода поспостерігати через дії Даринки та Янголяти, як «працюють» в реальному житті загальнолюдські моральні принципи. Що треба робити, аби не забувати про них, аби завжди бути у всеозброєнні того невидимого світла добра? Насамперед, допомогти скривдженому, підтримати засмученого або ображеного, не боятись попросити вибачення за скоєне, поділитись «останньою» крихтою хліба… Цими доброчесними миттєвостями вистава пронизана наскрізь, як літній ранок сонячними променями.

Сценічних декорацій не багато, але ті, що є, дуже вдалі і влучно підсилюють дійство. Акцент на «світло» – цікава режисерська знахідка: мерехтливе сяйво зір на нічному небі, зоря, ангельські крила. Такі моменти додають особливої таємничості і підсилюють емоційне сприйняття побаченого. Для мене було несподіваним зустріти серед головних героїв дідуся. Адже, зазвичай, на передньому плані завжди бабусі. А тут раптом добрий-предобрий дідусь, у фартушку та ще й з пиріжками. Чого тільки варта одна з його реплік про те, що «через хату ніби ангели перелетіли». А вони й справді таки перелетіли! Бо згодом на сцені з’являється сам Миколай з Ангелами і з особливою мудрою настановою-побажанням до всіх присутніх. Після його слів обов’язково повіриш у прийдешнє диво, яке згодом трапиться з кожним.

У театралізованому дійстві беруть участь Олег Боков (Миколай), Ольга Водюк, Наталя Буняк (дорослі Ангели), Настя Корчомна (Янголятко), Володимир Дробей ( Чорт-вчитель), Тетяна Кошильовська (чортеня Жозя), Євгенія Ішутіна-Дробей (Даринка), Іван Головатюк (Іванко), Богдан Брантюк (дідусь). Автор та режисер – Дмитро Татарінов, художник-постановник – заслужений художник України Володимир Якубовський, художник по світлу – заслужений працівник культури України Володимир Баранов, проекції – Ігор Яворівський, директор і художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв України Іван Шелеп. Чудова згуртована команда – чудовий результат!