Опівночі, а згодом із першим променем сонця, в українських храмах лунає радісне: «Христос воскрес!» — і лине у відповідь: «Воістину воскрес!». Це не просто слова — це віра, це надія, це перемога життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою.
Великдень приходить навесні, коли прокидається земля, коли навіть сама природа свідчить про оновлення. Це свято стверджує нас у вірі, що життя не обривається, як нитка, воно вічне, як і любов.
Зустрічаємо Воскресіння Христове з відкритим серцем і глибокою вдячністю — за життя, за захист, за можливість творити. Вшановуємо кожного, хто сьогодні тримає небо над Україною — воїнів ЗСУ, завдяки яким маємо змогу святкувати під жовто-блакитним стягом. Пам’ятаємо й тих, хто віддав своє життя за наше майбутнє. І, як велить традиція, завершення великодніх свят — це молитва і тризна «на гробках» — щира данина шани всім, хто відійшов, але продовжує жити у наших серцях.
Нехай у цей день не буде суму. Бо як говорили в народі — хто на Великдень сумує, той сумуватиме цілий рік. Тож радіймо, дякуймо, молімось і вірмо.
Христос воскрес! — Воістину воскрес!
І з ним розквітне наша Україна — в мирі, у світлі, у перемозі.